В українців існує старе язичницьке свято Калити, а на сьогоднішній день - Андрія Первозванного - проповідника та мудрого учителя-християнина. Багато звичаїв не відкрили ми для себе, бо лише деякі дійшли до нас. Але, звичайно, не втратили чарівності минувшини.

Увечері, після трудового дня, збиралась молодь у вдовиній чи господаревій хаті, щоб хоч одним оком заглянути у своє майбутнє, розвідати про плани своїх товаришок та друзів, збагнути просту істину життя - швидкоплинне все людське, вічне те, що духовне. Пекли дівчата завчасно обрядовий хліб - калиту. Він нагадував сонце, схоже на наш Всесвіт, у середині з дірочкою, щоб стрічкою підв'язати і підняти високо над усіма, хто кусатиме медову смакоту. Ворожили і на квасолі, і на полінцях, на крупі, балабушках з допомогою собаки чи півня. В оселі панував сміх, радісне передчуття майбутнього, місили та варили вареники - пирхуни з іменами обранців. Вірили в найпростіший збіг обставин, який міг стати долею. Щоб розсмішити оточуючих, співали, танцювали, розповідали смішинки. Хлопці, як завжди, бешкетували, знімаючи хвіртки із ворітниць, випускали худобу із стійла, виймали шибки із вікон тощо. От і гуртківці з "Пізнаємо рідний край" КЗ «Немирівський центр дитячої та юнацької творчості» Немирівської міської ради спробували відтворити цей час, перейти у світ незнаного та цікавого. Свято стає тоді приємним, коли безпосередньо береш у ньому участь. Спільні цілі та враження допомагають пізнавати нове та відтворювати давно забуте. "Без минулого немає майбутнього",- казали наші предки. Тому цінуйте традиції, зберігайте пам'ять і ви пізнаєте рідний край у всіх його барвах та відтінках. Вітаємо усіх Андріїв, Андріан, Андріівних, Андрійовичів, та тих, хто народилися у це свято. Міцного здоров'я, радості та щастя у кожен дім, справжніх друзів та істинних цінностей, рясних Божих благословінь та смачної Калити!